покійно —
рідко. Присл. до покійний 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
покійно —
ПОКІ́ЙНО, рідко. Присл. до покі́йний 2. – Грицьку! Я тебе не займаю, не руш і мене, – покійно і твердо відказав Василь (Панас Мирний); – Ось і кріслечко; у ньому так покійно сидіти, – щебетав він (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
покійно —
ПОКІ́ЙНО, рідко. Присл. до покі́йний 2. — Грицьку! Я тебе не займаю, не руш і мене, — покійно і твердо відказав Василь (Мирний, IV, 1955, 18); — Ось і кріслечко; у ньому так покійно сидіти, — щебетав він (Мирний, III, 1954, 159).
Словник української мови в 11 томах