поліціянт

поліція́нт

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. поліціянт — ПОЛІЦІЯ́НТ див. поліціа́нт.  Словник української мови у 20 томах
2. поліціянт — поліціянт → поліцай (м, ср, ст): В кімнатах було багато мундурованих і немундурованих поліціянтів. Вони отвирали шафи, викидали з них на підлогу акти, друки та інші папери і шукали за чимось (Шухевич) ◊ поліція́нт і опри́шок назва дитячої гри (ст)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. поліціянт — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах).  Словник синонімів української мови
4. поліціянт — Поліція́нт, -та; -ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поліціянт — ПОЛІЦІЯ́НТ див. поліціа́нт.  Словник української мови в 11 томах