поліціянт

ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Завмерла станція сумна, в холодних залах тишина, лиш поліцаї, як ворони, крокують важко по перону (В. Сосюра); Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (М. Коцюбинський); На всіх просторах Російської імперії поліцаїв узивали — фараони (О. Ковінька); Трус кінчається нічим, по щастю. Поліціанти тільки поглядають в темний отвір горища (Дніпрова Чайка); Он і Гримичі скільки пережили, коли поліціянти приїхали по Романа і Василя (М. Стельмах); Полісмени густо обліпили огорожу президентської резиденції (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. поліціянт — поліція́нт іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. поліціянт — ПОЛІЦІЯ́НТ див. поліціа́нт.  Словник української мови у 20 томах
3. поліціянт — поліціянт → поліцай (м, ср, ст): В кімнатах було багато мундурованих і немундурованих поліціянтів. Вони отвирали шафи, викидали з них на підлогу акти, друки та інші папери і шукали за чимось (Шухевич) ◊ поліція́нт і опри́шок назва дитячої гри (ст)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. поліціянт — Поліція́нт, -та; -ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поліціянт — ПОЛІЦІЯ́НТ див. поліціа́нт.  Словник української мови в 11 томах