Значення в інших словниках
-
померлий —
Покійний; ЯК ІМ. небіжчик, покійник; (- надію) втрачений.
Словник синонімів Караванського
-
померлий —
ім. Особа, над тілом якої здійснюють поховальні обряди та заупокійні богослужіння, а також ім'я якої згадують при поминанні; небіжчик; новоспочилий ім.; заст. усопший ім.
Словник церковно-обрядової термінології
-
померлий —
див. мертвий
Словник синонімів Вусика
-
померлий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до померти. 2》 у знач. прикм.Який помер. || у знач. ім. померлий, -лого, ч.; померла, -лої, ж. 3》 у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
померлий —
ПОМЕ́РЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поме́рти. По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (О. Довженко). 2. у знач. прикм. Який помер. Плакали діти над померлою матір'ю (З.
Словник української мови у 20 томах
-
померлий —
МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -.
Словник синонімів української мови
-
померлий —
Поме́рлий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
померлий —
ПОМЕ́РЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́рти. По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
померлий —
Померлий, -а, -е Умершій. Царство небесне померлим душам.
Словник української мови Грінченка