померлий
ПОМЕ́РЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до поме́рти.
По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (О. Довженко).
2. у знач. прикм. Який помер.
Плакали діти над померлою матір'ю (З. Тулуб);
Селяни в один голос висловили думку, що такий гарний коловорот був у померлого столяра Гопти (О. Донченко);
// у знач. ім. поме́рлий, лого, ч.; поме́рла, лої, ж. Той, хто помер.
Добрі сусіди однесли померлого на цвинтар (Ф. Бурлака);
А потім у снах воскресав без упину Померлої образ (Л. Первомайський).
3. перен., у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно.
Мій розум тоді розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події, .. на померлі надії (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)