Орфографічний словник української мови

поміст

помі́ст

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. поміст — Помі́ст. Підлога. Недавно найдено в Парижи на помості спальні гр. де Шазейль урядника міністерства скарбу — неживого (Б., 1895, 15, 40) // порівн. пол. pomost — 1) підлога, 2) поміст, платформа, майданчик, 3) перен. з’єднувальна ланка.  Українська літературна мова на Буковині
  2. поміст — (з дощок) підвищення, підмостка, р. узвишшя; (для страти) ешафот; З. підлога; (театральний) сцена, кін.  Словник синонімів Караванського
  3. поміст — I кін (в театрі), кладка, міст, місток, місточок, настил, підмостки, підмостя, помостя, похідня (кладка від берега до пароплава), примостка, риштування (в будівництві), сцена II див. лава; основа  Словник синонімів Вусика
  4. поміст — -мосту, ч. 1》 Підвищення, площадка, збита з дощок. || заст. Таке підвищення, площадка як місце страти; ешафот. || Таке підвищення, площадка, що є основою стапеля. || Пристосування для спання з дощок, трохи підвищене над підлогою, долівкою і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поміст — ПОМІ́СТ, мо́сту, ч. 1. Підвищення, площадка, збита з дощок. У городі свято. Хати прибрані зеленими ялинками. На майдані перед магістратом спорудили поміст, накрили кармазином (Н.  Словник української мови у 20 томах
  6. поміст — як ви́росте трава́ на помо́сті. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного речення; ніколи. — Кирило, може, хутко й вернеться.— Як виросте трава на помості,— шепче сама собі сестра Кирилова (П. Куліш).  Фразеологічний словник української мови
  7. поміст — НА́СТИЛ (суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі), ПОМІ́СТ, НАКА́Т (перев. про настил, що утворює перекриття землянки, бліндажа). Всю ніч він разом з бійцями будував переправу через болото.  Словник синонімів української мови
  8. поміст — Помі́ст, -мо́сту, на -мо́сті; -мо́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поміст — ПОМІ́СТ, мо́сту, ч. 1. Підвищення, площадка, збита з дощок. У городі свято. Хати прибрані зеленими ялинками. На майдані перед магістратом спорудили поміст, накрили кармазином (Рибак, Переясл.  Словник української мови в 11 томах
  10. поміст — Поміст, мо́сту м. Полъ деревянный. Сим. 2. Шух. І. 93. А в нашого Галайди хата на помості. Шевч. 209. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. Мет. 23. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Мет. 90. Як шкваркне об поміст. Мнж. 7.  Словник української мови Грінченка