поновно —
Поно́вно. Присл. до поновний. Голови сих товариств поскладали свої чини, а головні збори вибрали їх поновно з виїмкою в. Чернецкого (Б., 1895, 12, 4) // пол. ponownie — знову, повторно.
Українська літературна мова на Буковині
поновно —
діал. Присл. до поновний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поновно —
ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поно́вний. В слідуючих [наступних] хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (О. Кобилянська); Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (С. Ковалів).
Словник української мови у 20 томах
поновно —
ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поно́вний. В слідуючих хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (Коб., III, 1956, 252); Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (Ков., Світ.., 1960, 12).
Словник української мови в 11 томах