поновно

ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поно́вний.

В слідуючих хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (Коб., III, 1956, 252);

Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (Ков., Світ.., 1960, 12).

Значення в інших словниках

1. поновно — поно́вно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. поновно — Поно́вно. Присл. до поновний. Голови сих товариств поскладали свої чини, а головні збори вибрали їх поновно з виїмкою в. Чернецкого (Б., 1895, 12, 4) // пол. ponownie — знову, повторно.  Українська літературна мова на Буковині
3. поновно — діал. Присл. до поновний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поновно — ПОНО́ВНО, діал. Присл. до поно́вний. В слідуючих [наступних] хвилинах загриміло й заблискало наново і поновно вдарив грім (О. Кобилянська); Яким поновно налякався, приступив ближче до воза (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах