понікуди —
присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
понікуди —
ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. пред. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (І. Муратов); Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
понікуди —
ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. присудк. сл. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (Мур., Бук.
Словник української мови в 11 томах