понікуди

поні́куди

присл., розм.

До крайньої міри, до межі можливого.

|| у знач. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. понікуди — поні́куди прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. понікуди — див. дуже  Словник синонімів Вусика
3. понікуди — ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. пред. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (І. Муратов); Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. понікуди — ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. присудк. сл. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (Мур., Бук.  Словник української мови в 11 томах