понікуди

ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого;

// у знач. присудк. сл.

З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (Мур., Бук. повість, 1959, 6);

Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (Гончар, III, 1959, 436).

Значення в інших словниках

1. понікуди — поні́куди прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. понікуди — див. дуже  Словник синонімів Вусика
3. понікуди — присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. понікуди — ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. пред. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (І. Муратов); Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах