1. Словник української мови в 11 томах

понікуди

ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого;

// у знач. присудк. сл.

З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (Мур., Бук. повість, 1959, 6);

Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (Гончар, III, 1959, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понікуди — поні́куди прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. понікуди — див. дуже Словник синонімів Вусика
  3. понікуди — присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. понікуди — ПОНІ́КУДИ, присл., розм. До крайньої міри, до межі можливого; // у знач. пред. З рання й до вечора я в економії, а в неділю своєї роботи понікуди (І. Муратов); Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах