попувати —
-ую, -уєш, недок., розм. Бути попом, мати парафію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
попувати —
ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (М. Коцюбинський); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу – послухався старих (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
попувати —
ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (Коцюб., III, 1956, 274); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу — послухався старих (Стельмах, І, 1962, 250).
Словник української мови в 11 томах
попувати —
Попувати, -пую, -єш гл. Священствовать, быть попомъ. При тій церковці попує. К. МБ. X. 2.
Словник української мови Грінченка