попувати
ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Бути попом, мати парафію.
Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (М. Коцюбинський);
Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу – послухався старих (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)