попувати
ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію.
Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (Коцюб., III, 1956, 274);
Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу — послухався старих (Стельмах, І, 1962, 250).
Словник української мови (СУМ-11)