попування

ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. попува́ти.

Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (Фр., X, 1954, 278).

Значення в інших словниках

1. попування — попува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попування — -я, с., розм. Дія за знач. попувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попування — ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. попува́ти. Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. попування — Попува́ння, -ня с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках. Св. Л. 290.  Словник української мови Грінченка