порученець —
-нця, ч., розм. Той, на кого покладено виконання поручення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порученець —
ПОРУЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто дає поруку за кого-, що-небудь; ручається. Збирається не тільки компетентна комісія в повному складі, а й представники світової громадськості .. Насамперед генерали.., особисті порученці парагвайського диктатора (Є. Гуцало).
Словник української мови у 20 томах