порученець

ПОРУЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч.

Той, хто дає поруку за кого-, що-небудь; ручається.

Збирається не тільки компетентна комісія в повному складі, а й представники світової громадськості .. Насамперед генерали.., особисті порученці парагвайського диктатора (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. порученець — поруче́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порученець — -нця, ч., розм. Той, на кого покладено виконання поручення.  Великий тлумачний словник сучасної мови