порученець

поруче́нець

-нця, ч., розм.

Той, на кого покладено виконання поручення.

Значення в інших словниках

1. порученець — поруче́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порученець — ПОРУЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто дає поруку за кого-, що-небудь; ручається. Збирається не тільки компетентна комісія в повному складі, а й представники світової громадськості .. Насамперед генерали.., особисті порученці парагвайського диктатора (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах