поручений
пору́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до поручити.
|| поручено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипору́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до поручити.
|| поручено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови