поручення

пору́чення

-я, с.

Дія за знач. поручити, поручати.

|| Справа, доручена кому-небудь; доручення.

Значення в інших словниках

1. поручення — пору́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти. Коли сю нову уставу братчики предложили до затвердження Йоакиму, патріарх, надививши ся перед тим на непорядки в українській церкві, був незвичайно утїшений таким високим настроєм і замірами братчиків.  Словник української мови у 20 томах
3. поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти; // Справа, доручена кому-небудь; доручення.  Словник української мови в 11 томах