поручення

ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти;

// Справа, доручена кому-небудь; доручення.

Значення в інших словниках

1. поручення — пору́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поручення — -я, с. Дія за знач. поручити, поручати. || Справа, доручена кому-небудь; доручення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти. Коли сю нову уставу братчики предложили до затвердження Йоакиму, патріарх, надививши ся перед тим на непорядки в українській церкві, був незвичайно утїшений таким високим настроєм і замірами братчиків.  Словник української мови у 20 томах