поручення
ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти;
// Справа, доручена кому-небудь; доручення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поручення — пору́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поручення — -я, с. Дія за знач. поручити, поручати. || Справа, доручена кому-небудь; доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти. Коли сю нову уставу братчики предложили до затвердження Йоакиму, патріарх, надививши ся перед тим на непорядки в українській церкві, був незвичайно утїшений таким високим настроєм і замірами братчиків. Словник української мови у 20 томах