1. Словник української мови в 11 томах

поручений

ПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поручити.

— Самі ви не можете їхати; коні молоді й бистрі, поручені мені під.. дозір, могли б вам утекти (Ольга Кобилянська, III, 1956, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручений — пору́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поручити. || поручено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поручений — ПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поручи́ти. – Самі ви не можете їхати; коні молоді й бистрі, поручені мені під .. дозір, могли б вам утекти (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах