поручення

Значення в інших словниках

1. поручення — -я, с. Дія за знач. поручити, поручати. || Справа, доручена кому-небудь; доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти. Коли сю нову уставу братчики предложили до затвердження Йоакиму, патріарх, надививши ся перед тим на непорядки в українській церкві, був незвичайно утїшений таким високим настроєм і замірами братчиків. Словник української мови у 20 томах
3. поручення — ПОРУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. поручи́ти, поруча́ти; // Справа, доручена кому-небудь; доручення. Словник української мови в 11 томах