поручений

ПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поручити.

— Самі ви не можете їхати; коні молоді й бистрі, поручені мені під.. дозір, могли б вам утекти (Ольга Кобилянська, III, 1956, 238).

Значення в інших словниках

1. поручений — пору́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поручити. || поручено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поручений — ПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поручи́ти. – Самі ви не можете їхати; коні молоді й бистрі, поручені мені під .. дозір, могли б вам утекти (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах