поручатися

поруча́тися

-аюся, -аєшся, недок., поручитися, -ручуся, -ручишся, док.

1》 Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися.

2》 тільки недок. Пас. до поручати.

Значення в інших словниках

1. поручатися — поруча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поручатися — Поруча́тися. Рекомендуватися. Як пчоли взимі терплять голод, то поручає ся вкладати тонкі плитки цукру між рамами, а полицею (Товариш, 1908, 272); Крім обезпечень на житє поручає ся обезпеченя на ренти, обезпеченя від випадків взагалі та від випадків желізничих (Б., 1909, рекл) // див. поручати.  Українська літературна мова на Буковині
3. поручатися — Ручитися, о. давати руку на відріз.  Словник синонімів Караванського
4. поручатися — Заручатися, заручитися, позаручатися  Словник чужослів Павло Штепа
5. поручатися — ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. – Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл.  Словник української мови у 20 томах
6. поручатися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися.  Словник синонімів української мови
7. поручатися — ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. — Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах