поручатися —
поруча́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
поручатися —
Поруча́тися. Рекомендуватися. Як пчоли взимі терплять голод, то поручає ся вкладати тонкі плитки цукру між рамами, а полицею (Товариш, 1908, 272); Крім обезпечень на житє поручає ся обезпеченя на ренти, обезпеченя від випадків взагалі та від випадків желізничих (Б., 1909, рекл) // див. поручати.
Українська літературна мова на Буковині
поручатися —
-аюся, -аєшся, недок., поручитися, -ручуся, -ручишся, док. 1》 Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. 2》 тільки недок. Пас. до поручати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поручатися —
Заручатися, заручитися, позаручатися
Словник чужослів Павло Штепа
поручатися —
ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. – Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл.
Словник української мови у 20 томах
поручатися —
ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися.
Словник синонімів української мови
поручатися —
ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. — Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Гр.
Словник української мови в 11 томах