Орфографічний словник української мови

порябити

поряби́ти

дієслово доконаного виду

безос., розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. порябити — -ить, док., перех., розм. Зробити рябим кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. порябити — ПОРЯБИ́ТИ, и́ть, док., кого, що, розм. Зробити рябим кого-, що-небудь. Віспа одного хлопця мені порябила (Сл. Б. Грінченка); * Образно. Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом .. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз'їла (І. Драч).  Словник української мови у 20 томах
  3. порябити — ПОРЯБИ́ТИ, и́ть, док., перех., розм. Зробити рябим кого-, що-небудь. Віспа одного хлопця мені порябила (Сл. Гр.); *Образно. Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом.. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла (Драч, Поезії, 1967, 23).  Словник української мови в 11 томах
  4. порябити — Порябити, -блю́, -биш гл. Сдѣлать рябымъ. Віспа одного хлопця мені порябила. Г. Барв.  Словник української мови Грінченка