послідовник —
[пос'л'ідоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
послідовник —
-а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. || Прибічник якого-небудь учення, чиїхось теорій або поглядів, що розвиває їх своїми працями, діяльністю тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
послідовник —
ПОСЛІДО́ВНИК, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. Новітнім послідовникам Наполеона не слід забувати про сумну долю його походу в Росію! (з газ.); Виявляється, майстер був останнім гончарем у місті.
Словник української мови у 20 томах
послідовник —
ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.
Словник синонімів української мови
послідовник —
ПОСЛІДО́ВНИК, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. Новітнім послідовникам Наполеона не слід забувати про сумну долю його походу в Росію! (Літ. Укр., 16.
Словник української мови в 11 томах