постукувати

посту́кувати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. постукувати — див. звучати; стукати  Словник синонімів Вусика
2. постукувати — -ую, -уєш, недок. Стукати час від часу. || Час від часу утворювати негучні уривчасті звуки, вдаряючись об щось. || Утворювати негучні ритмічні звуки під час роботи, руху тощо (про машини, механізми, транспортні засоби і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постукувати — ПОСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Стукати час від часу. Схопивши найбільший [молот], Михайлик уже й розмахався ним, уже й по голому ковадлу постукував (О. Ільченко); Оксентій ішов, твердо постукуючи ціпком попереду себе та поважно пахкаючи люлькою (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. постукувати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. постукувати — ПОСТУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Стукати час від часу. Схопивши найбільший [молот], Михайлик уже й розмахався ним, уже й по голому ковадлу постукував (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
6. постукувати — Постукувати, -кую, -єш гл. Постукивать. Сяде верхом на кочергу, постукує єю по хаті. Чуб. І. 68.  Словник української мови Грінченка