потерпілий

потерпі́лий 1

дієприкметник

від: потерпі́ти

потерпі́лий 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

Значення в інших словниках

1. потерпілий — Особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну, майнову шкоду. англ. victim; нім. Geschädigte m -n, -n; угор. sértett fél; рос. пострадавший.  Словник із соціальної роботи
2. потерпілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до потерпіти. 2》 у знач. прикм. Який зазнав чогось тяжкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. || у знач. ім. потерпілий, -лого, ч.; потерпіла, -лої, ж. Людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потерпілий — ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до потерпі́ти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Н. Забіла). 2. у знач. прикм. Який зазнав чогось важкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму.  Словник української мови у 20 томах
4. потерпілий — ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потерпі́ти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Забіла, Малим.., 1958, 16). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах