Орфографічний словник української мови

потягти

потягти́

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. потягти — див. потягнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. потягти — потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) кого, безос. Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К.  Фразеологічний словник української мови
  4. потягти — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
  5. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. потягти — Потягти, -гну, -неш гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57. 3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану.  Словник української мови Грінченка