потягти

Потягти, -гну, -неш

гл.

1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе.

2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57.

3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З.

4) — за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231.

5) см. потягати 2, 3.

Значення в інших словниках

1. потягти — потягти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потягти — див. потягнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. потягти — потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) кого, безос. Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К.  Фразеологічний словник української мови
5. потягти — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови
6. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти.  Словник української мови в 11 томах