Словник української мови Грінченка

потягати

Потягати, -га́ю, -єш

сов. в. потягти, -гну, -гнеш, гл.

1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446.

2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. у.

3) Ударять, ударить (кого). Мир. ХРВ. 9. Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. Котл. Ен. II. 19.

4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. ЕЗ. V. 97. Вона єго... щире любила, а він ї не потігав сватати. ЕЗ. V. 96. см. потягти.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. потягати — потяга́ти 1 дієслово недоконаного виду тягти потроху; сильно бити потяга́ти 2 дієслово доконаного виду тягати якийсь час  Орфографічний словник української мови
  2. потягати — Потяга́ти1. Одержувати, діставати. [Закладено] Мійскі каси задаткові з очевидною цілею від вложених там гроший потягати якнайбільші зиски, на котрі мали б, очевидно, зложити ся самі наші мужики (Б.  Українська літературна мова на Буковині
  3. потягати — див. їсти; палити  Словник синонімів Вусика
  4. потягати — I -аю, -аєш і потягувати, -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. 2》 перех. Втягувати, вбирати в себе потроху або час від часу. 3》 неперех. Злегка віяти, помалу поширюватися; повівати. || безос., чим. 4》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. потягати — ПОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. що. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. Ой піду я попід вікна та й попід віконця, Котра дівка потягає тонкі волоконця (з народної пісні)...  Словник української мови у 20 томах
  6. потягати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
  7. потягати — ПОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Тягти, витягати що-небудь потроху або час від часу. Ой піду я попід вікна та й попід віконця, Котра дівка потягає тонкі волоконця (Коломийки, 1969, 71)...  Словник української мови в 11 томах