1. Словник української мови Грінченка

потягти

Потягти, -гну, -неш

гл.

1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе.

2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57.

3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З.

4) — за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231.

5) см. потягати 2, 3.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потягти — потягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потягти — див. потягнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. потягти — потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) кого, безос. Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К. Фразеологічний словник української мови
  5. потягти — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  6. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти. Словник української мови в 11 томах