1. Фразеологічний словник української мови

потягти

потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) кого, безос. Комусь захотілося спати. (Дід Саливон:) Чуєш, а мене потягнуло на сон (М. Стельмах); Запашний дух розпуклої верби, берези .. зламав дитяче завзяття, Марфу потягло до сну (К. Гордієнко); Очі посоловіли, він розігрівся біля вогню, і його похилило на сон (Григорій Тютюнник).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потягти — потягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потягти — див. потягнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. потягти — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  5. потягти — ПОТЯГТИ́ див. потягну́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. потягти — Потягти, -гну, -неш гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57. 3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Словник української мови Грінченка