похваляти

похваля́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. похваляти — див. хвалити  Словник синонімів Вусика
2. похваляти — -яю, -яєш, недок., похвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похваляти — ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що і без прям. дод. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити.  Словник української мови у 20 томах
4. похваляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́.  Словник синонімів української мови
5. похваляти — ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити. Краще всіх воювала [Маруся]; так, що й начальники її запримітили і все похваляли (Укр..  Словник української мови в 11 томах
6. похваляти — Похваля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. похвали́ти, -лю, -лиш, гл. Одобрительно отзываться, отозваться, хвалить, похвалить, одобрять, одобрить. Те, що треба б не похваляти, а ганити. О. 1861. XI. 103. Яка гарна молода! похваляли деякі. Стор. МПр. 77.  Словник української мови Грінченка