похваляти
ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що і без прям. дод.
Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити.
Краще всіх воювала [Маруся]; так, що й начальники її запримітили і все похваляли (з казки);
Жан спорожнив свій [келишок] мовчки і кивнув Еженові, немов похваляв пісню (І. Франко);
Горілки Оксентій не вживав, не похваляв, коли вживали інші (Ю. Смолич);
Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять! (прислів'я);
– Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! – не вдержалась Зінька і похвалила невістку (І. Нечуй-Левицький);
Жушман одразу ж помітив, що парк доглядають хазяйські руки, і похвалив (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)