похваляння

ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2.

– О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (М. Драй-Хмара);

На всі ті хвастощі і похваляння свого товариства Богун лише поблажливо усміхався (Я. Качура);

// Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу.

– Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику, запорожець тобто, візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. похваляння — похваля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. похваляння — див. хвастощі  Словник синонімів Вусика
3. похваляння — -я, с. Дія за знач. похваляти і похвалятися 1), 2). || Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. похваляння — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал.  Словник синонімів української мови
5. похваляння — ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2 — О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (Др.-Хмара, Вибр.  Словник української мови в 11 томах