похваляння
ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2.
– О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (М. Драй-Хмара);
На всі ті хвастощі і похваляння свого товариства Богун лише поблажливо усміхався (Я. Качура);
// Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу.
– Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику, запорожець тобто, візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похваляння — похваля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- похваляння — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
- похваляння — -я, с. Дія за знач. похваляти і похвалятися 1), 2). || Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похваляння — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови
- похваляння — ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2 — О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (Др.-Хмара, Вибр. Словник української мови в 11 томах