1. Словник української мови у 20 томах

похваляти

ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що і без прям. дод.

Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити.

Краще всіх воювала [Маруся]; так, що й начальники її запримітили і все похваляли (з казки);

Жан спорожнив свій [келишок] мовчки і кивнув Еженові, немов похваляв пісню (І. Франко);

Горілки Оксентій не вживав, не похваляв, коли вживали інші (Ю. Смолич);

Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять! (прислів'я);

– Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! – не вдержалась Зінька і похвалила невістку (І. Нечуй-Левицький);

Жушман одразу ж помітив, що парк доглядають хазяйські руки, і похвалив (Д. Ткач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похваляти — похваля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. похваляти — див. хвалити Словник синонімів Вусика
  3. похваляти — -яю, -яєш, недок., похвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похваляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Словник синонімів української мови
  5. похваляти — ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити. Краще всіх воювала [Маруся]; так, що й начальники її запримітили і все похваляли (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  6. похваляти — Похваля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. похвали́ти, -лю, -лиш, гл. Одобрительно отзываться, отозваться, хвалить, похвалить, одобрять, одобрить. Те, що треба б не похваляти, а ганити. О. 1861. XI. 103. Яка гарна молода! похваляли деякі. Стор. МПр. 77. Словник української мови Грінченка