похваляти
ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити.
Краще всіх воювала [Маруся]; так, що й начальники її запримітили і все похваляли (Укр.. казки, 1951, 156);
Жан спорожнив свій [келишок] мовчки і кивнув Еженові, немов похваляв пісню (Фр., І, 1955, 322);
Горілки Оксентій не вживав, не похваляв, коли вживали інші (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 92);
Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять! (Укр.. присл.., 1955, 177);
— Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! — не вдержалась Зінька і похвалила невістку (Н.-Лев., VI, 1966, 348);
Жушман одразу ж помітив, що парк доглядають хазяйські руки, і похвалив (Ткач, Черг. завдання, 1951, 143).
Значення в інших словниках
- похваляти — похваля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- похваляти — див. хвалити Словник синонімів Вусика
- похваляти — -яю, -яєш, недок., похвалити, -хвалю, -хвалиш, док., перех. і без додатка. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похваляти — ПОХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., кого, що і без прям. дод. Висловлювати схвалення, відзиватися з похвалою про кого-, що-небудь; хвалити. Словник української мови у 20 томах
- похваляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Словник синонімів української мови
- похваляти — Похваля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. похвали́ти, -лю, -лиш, гл. Одобрительно отзываться, отозваться, хвалить, похвалить, одобрять, одобрить. Те, що треба б не похваляти, а ганити. О. 1861. XI. 103. Яка гарна молода! похваляли деякі. Стор. МПр. 77. Словник української мови Грінченка