1. Словник української мови в 11 томах

похваляння

ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2

— О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 195);

На всі ті хвастощі і похваляння свого товариства Богун лише поблажливо усміхався (Кач., II, 1958, 473);

// Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу.

— Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику, запорожець тобто, візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів… (Ільч., Козацьк. роду…, 1958, 368).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похваляння — похваля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. похваляння — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
  3. похваляння — -я, с. Дія за знач. похваляти і похвалятися 1), 2). || Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похваляння — ПОХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2. – О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (М. Словник української мови у 20 томах
  5. похваляння — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови