Орфографічний словник української мови

похнюплений

похню́плений

дієприкметник

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. похнюплений — див. сумний  Словник синонімів Вусика
  2. похнюплений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до похнюпити. 2》 у знач. прикм.Який похнюпився, опустився, похилився додолу. 3》 у знач. прикм. Який похнюпився, похилив голову, спрямував погляд додолу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похнюплений — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до похню́пити. Він підняв вгору похнюплену голову (І. Нечуй-Левицький); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Ю. Збанацький). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  4. похнюплений — ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. похнюплений — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до похню́пити. Він підняв вгору похнюплену голову (Н.-Лев., IV, 1956, 203); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Збан., Сеспель, 1961, 291). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах