похнюплений

ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до похню́пити.

Він підняв вгору похнюплену голову (Н.-Лев., IV, 1956, 203);

Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Збан., Сеспель, 1961, 291).

2. у знач. прикм. Який похнюпився, опустився, похилився додолу.

Тонкий ніс редактора виглядав похнюпленим (Жур., Звич. турботи, 1960, 58);

Задощило.. Дерева в саду стояли мокрі, похнюплені (Чаб., Тече вода.., 1961, 65).

3. у знач. прикм. Який похнюпився, похилив голову, спрямував погляд додолу.

Пріська, похнюплена та роздратована недавньою суперечкою з Мелашкою, сама сиділа у садочку (Л. Янов., I, 1959, 164);

Посеред вузенького двору стояла похнюплена черевата конячина (М. Ол., Чуєш.., 1959, 67);

Схожий він був тепер на стару й похнюплену хижу птицю (Ільч., Серце жде, 1939, 433).

Значення в інших словниках

1. похнюплений — похню́плений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. похнюплений — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. похнюплений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до похнюпити. 2》 у знач. прикм.Який похнюпився, опустився, похилився додолу. 3》 у знач. прикм. Який похнюпився, похилив голову, спрямував погляд додолу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. похнюплений — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до похню́пити. Він підняв вгору похнюплену голову (І. Нечуй-Левицький); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Ю. Збанацький). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. похнюплений — ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови