Значення в інших словниках
-
пощастити —
[пошчаститие] -стит'
Орфоепічний словник української мови
-
пощастити —
-ить, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). || з інфін. Успішно здійснити якийсь намір. || з інфін. Випасти (про щасливу нагоду).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пощастити —
ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.
Словник української мови у 20 томах
-
пощастити —
ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
-
пощастити —
Пощасти́ти, -ти́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
пощастити —
ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
пощастити —
Пощастити, -ти́ть гл. безл. Посчастливиться. Мені пощастило дешево купити. Черк. у.
Словник української мови Грінченка