пощастити
пощасти́ти
-ить, док., безос., кому.
Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане).
|| з інфін. Успішно здійснити якийсь намір.
|| з інфін. Випасти (про щасливу нагоду).
Великий тлумачний словник сучасної української мовипощасти́ти
-ить, док., безос., кому.
Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане).
|| з інфін. Успішно здійснити якийсь намір.
|| з інфін. Випасти (про щасливу нагоду).
Великий тлумачний словник сучасної української мови