пощастити

Пощастити, -ти́ть

гл. безл. Посчастливиться. Мені пощастило дешево купити. Черк. у.

Значення в інших словниках

1. пощастити — пощасти́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. пощастити — [пошчаститие] -стит'  Орфоепічний словник української мови
3. пощастити — -ить, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). || з інфін. Успішно здійснити якийсь намір. || з інфін. Випасти (про щасливу нагоду).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пощастити — ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.  Словник української мови у 20 томах
5. пощастити — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. пощастити — Пощасти́ти, -ти́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пощастити — ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах