Значення в інших словниках правочин — ПРАВОЧИ́Н, у, ч., юр. Дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Обіг майнових благ у суспільстві супроводжується зміною власників. Словник української мови у 20 томах